Справжнє ім'я Ірина Іванівна Чернова, 2.05.1954 – українська письменниця, сценаристка, журналістка.
Цей псевдонім Ірина вигадала спеціально для конкурсу «Коронація слова» 2007 року. "Псевдонім зібраний із складів і літер імен дорогих мені людей. Так вийшло.
І мені це подобається, що за ним не проглядається ані національність, ані стать. Люко – західне ім’я, Дашвар – абсолютне східне звучання".
І мені це подобається, що за ним не проглядається ані національність, ані стать. Люко – західне ім’я, Дашвар – абсолютне східне звучання".
Замість автобіографії
Ірина Чернова
Вперше із свободою вибору я стикнулася, коли мені стало вісім. Мама пожаліла, умовила тата і батьки віддали мене до школи на рік пізніше за однолітків, тож саме у вісім, коли у першому класі мені на груди почепили зірочку з портретом хлопчика–Ілліча, я вперше дізналася, що найбільше від усіх на Землі повинна любити Батьківщину і його. Леніна. А хотілося – маму з татом. Звичайно, на той час я точно знала хто такий Ленін і яке щастя він приніс трудовому народу, але до тих пір ніхто так настирливо не вимагав від мене зробити остаточний вибір.
"Першокласниця"
художниця Н.І. Андрєєва
художниця Н.І. Андрєєва
З тиждень, день у день, після школи я стирчала на даху гаража, що вмостився у кінці двору, і жахалася власних підступних думок: Батьківщина з Леніним фатально програвали і я не знала, як з цим жити. Рішення прийшло несподівано і враз. Батьківщина здалася лагідною і доброю, як мама. А тато… Тато точно був таким же сильним, розумним і мужнім, як Ленін. Приголомшена власним відкриттям, я тепер без зупинки відповідала, что найбільше люблю Батьківщину і Леніна. І усміхалася хитрувато, бо ніхто не здогадувався про мою велику таємницю: мова йшла про маму й тата.
Наївна брехня може врятувати хіба що дитину. Подорослішала й зрозуміла: казати те, що думаєш – надзавдання у будь–якому віці. Важко. А перед батьками й донині соромно, бо мама – незрівняно рідніша, добріша і лагідніша за Батьківщину. Не зрадить, не лишить, не відвернеться. Та й Леніну до мого тата…
Наївна брехня може врятувати хіба що дитину. Подорослішала й зрозуміла: казати те, що думаєш – надзавдання у будь–якому віці. Важко. А перед батьками й донині соромно, бо мама – незрівняно рідніша, добріша і лагідніша за Батьківщину. Не зрадить, не лишить, не відвернеться. Та й Леніну до мого тата…
Т. Г. Шевченко. Катерина. 1842.
У четвертому класі нам почали викладати українську мову. Як іноземну. Можна було надати довідку, звільнитися від уроків української і гасати собі по шкільному подвір ї цілих сорок п`ять хвилин. Розкіш! І я би вимолила у батьків ту довідку, та – «на панщині пшеницю жала…» І книжка у батьківській бібліотеці – «Образотворче мистецтво Т.Г. Шевченка». Мені й досі пензль Шевченка подобається більше віршів.
Клас п`ятий, шостий – далі було! Як у всіх. Дві вищі освіти – Одеський інститут легкої промисловості (інженер–механік), Академія державного управління при Президентові України (магістр державного управління). У журналістиці з 1986 – це за покликом. Лінотипи, метранпажі – я застала технології двадцятих років у вісімдесяті. Які комп`ютери?! Ювелірна ручна праця – регіональна журналістика. Після розпаду СРСР редакційний колектив Херсонської «молодіжки» обрав мене головним редактором. Після – такий кар`єрний зліт! Голова комітету у справах преси і інформації Херсонської облдержадміністрації. Здавался би – шкребися по тій драбині. Звільнилася – перехрестилася. Ні, чиновництво таки – стан душі.
Клас п`ятий, шостий – далі було! Як у всіх. Дві вищі освіти – Одеський інститут легкої промисловості (інженер–механік), Академія державного управління при Президентові України (магістр державного управління). У журналістиці з 1986 – це за покликом. Лінотипи, метранпажі – я застала технології двадцятих років у вісімдесяті. Які комп`ютери?! Ювелірна ручна праця – регіональна журналістика. Після розпаду СРСР редакційний колектив Херсонської «молодіжки» обрав мене головним редактором. Після – такий кар`єрний зліт! Голова комітету у справах преси і інформації Херсонської облдержадміністрації. Здавался би – шкребися по тій драбині. Звільнилася – перехрестилася. Ні, чиновництво таки – стан душі.
Т. Г. Шевченко. Катерина. 1842.
І я заснувала свою газету. Дві. У Херсоні. Реклама – гут! Соціальні проблеми – жах! Політика – «голосуйте за…» А який азарт, Боже ж ти мій! В останній рік минулого століття, у день Перемоги 9 травня невідомі розграбували редакцію, не лишивши і папірця. Суди? Розслідування? Облиште! Неслухняних до нігтя – реалії регіональної журналістики.
З початку? Інші невідомі порадили – ідь краще… Нове тисячоліття моя сім`я зустрічала у однокімнатній орендованій квартирі на Троєщині. Капітал – двісті баксів і старий комп`ютер. Попереду – будь що за примхами уяви. Земляк–херсонець звільнив одну з кімнат свого офісу у серці Подолу і сказав: «Працюйте!» Бережи його, Боже! Як впряглися…
У 2001–ому Селянська партія України шукала головного редактора для партійної газети. «Селянська зоря»… Найемоційніші часи. По селах… А листи… Рубрику вигадала – «Пам`ятаю все життя». Хитро – аби людина розповіла про єдиний факт, який буде пам`ятати усе своє життя. Що за історії! Що за шквал болю, щастя, натхнення і мрій! Вигадати – неможливо.
Забути – не виходить.
З початку? Інші невідомі порадили – ідь краще… Нове тисячоліття моя сім`я зустрічала у однокімнатній орендованій квартирі на Троєщині. Капітал – двісті баксів і старий комп`ютер. Попереду – будь що за примхами уяви. Земляк–херсонець звільнив одну з кімнат свого офісу у серці Подолу і сказав: «Працюйте!» Бережи його, Боже! Як впряглися…
У 2001–ому Селянська партія України шукала головного редактора для партійної газети. «Селянська зоря»… Найемоційніші часи. По селах… А листи… Рубрику вигадала – «Пам`ятаю все життя». Хитро – аби людина розповіла про єдиний факт, який буде пам`ятати усе своє життя. Що за історії! Що за шквал болю, щастя, натхнення і мрій! Вигадати – неможливо.
Забути – не виходить.
Потім журнали – від «Історій з життя» до жіночих глянцевих. І це – позаду. Закінчила курси сценарної майстерності голівудського професора Річарда Креволіна. Це ж цікаво – писати сценарії для кіно. Порилася у старих файлах – за десяток років хронічних творчих спроб накопичилося немало текстів російською. Ні! Не видавалися. Нікому не показувала. Чи спробувати українською?
З 2006–го займаюся тільки цим – пишу історії. І українською, і російською. І для друку. І для кіно. Далі як? Як Бог дасть, бо попри всі життєві сумніви (Терези – що поробиш!) беззастережно вірю тільки у Бога, беззаперечно ціную тільки свободу вибору. Так, це не гарантує щастя, але чи варто метушитися заради того, чому людство так і не спромоглося знайти чіткого визначення?
З 2006–го займаюся тільки цим – пишу історії. І українською, і російською. І для друку. І для кіно. Далі як? Як Бог дасть, бо попри всі життєві сумніви (Терези – що поробиш!) беззастережно вірю тільки у Бога, беззаперечно ціную тільки свободу вибору. Так, це не гарантує щастя, але чи варто метушитися заради того, чому людство так і не спромоглося знайти чіткого визначення?
За матеріалами сайту https://www.livelib.ru/author/228436
Творчість
Вона пише так гостро й пронизливо, психологічно й чутливо, що торкається струн душі кожного…
Романи Люко Дашвар
незмінно мають успіх у читача.
Вона пише так гостро й пронизливо, психологічно й чутливо, що торкається струн душі кожного… Неможливо не співпереживати її героям, як неможливо не звернути увагу на гострі, болючі, неоднозначні питання, які порушує письменниця...
Вона пише так гостро й пронизливо, психологічно й чутливо, що торкається струн душі кожного… Неможливо не співпереживати її героям, як неможливо не звернути увагу на гострі, болючі, неоднозначні питання, які порушує письменниця...
Люко Дашвар
Романи
"Село не люди" (2007)
"Молоко з кров’ю", або "Примха" (2008)
"Рай. Центр" (2009)
"Мати все" (2010)
Трилогія "Биті є"
"Биті є. Макар" (2011)
"Биті є. Макс" (2012)
"Биті є. Гоцик" (2012)
"На запах м'яса" (2013)
"ПоКров" (2015)
"Ініціація" (2018)
"#ГАЛЯБЕЗГОЛОВИ" (2020)
"Молоко з кров’ю", або "Примха" (2008)
"Рай. Центр" (2009)
"Мати все" (2010)
Трилогія "Биті є"
"Биті є. Макар" (2011)
"Биті є. Макс" (2012)
"Биті є. Гоцик" (2012)
"На запах м'яса" (2013)
"ПоКров" (2015)
"Ініціація" (2018)
"#ГАЛЯБЕЗГОЛОВИ" (2020)
Кіносценарії
Ірини Чернової
Ірини Чернової
Російською
"Одиночное катание. Смерть фигуристки" (док. телефільм, 2003)
"Падение всесильного министра. Щелоков" (док. телефільм, 2005)
"Луна-Одесса" (телефільм, 2007)
"Акула" (серіал, 2010)
"Русский "Титаник". Дожить до рассвета" (док. телефільм, 2009)
"Петр Вельяминов. Тени исчезают..." (док. телефільм, 2010)
"Соседи" (серіал, 2010)
"Адъютант его превосходительства. Личное дело" (док. телефільм, 2010)
"Любовник для Люси" (телефільм, 2012)
"Сашка" (серіал, 2013-2014)
"Нахалка" (серіал, 2013)
"Падение всесильного министра. Щелоков" (док. телефільм, 2005)
"Луна-Одесса" (телефільм, 2007)
"Акула" (серіал, 2010)
"Русский "Титаник". Дожить до рассвета" (док. телефільм, 2009)
"Петр Вельяминов. Тени исчезают..." (док. телефільм, 2010)
"Соседи" (серіал, 2010)
"Адъютант его превосходительства. Личное дело" (док. телефільм, 2010)
"Любовник для Люси" (телефільм, 2012)
"Сашка" (серіал, 2013-2014)
"Нахалка" (серіал, 2013)
"Голубая кровь. Гибель империи" (док. телефільм, 2013)"
"Женский доктор" (серіал, 2012-2013)
"Возвращение Ляли" (серіал, 2014)
"Красотка Ляля" (серіал, 2014)
"Дворняжка Ляля" (серіал, 2014)
"Подкидыши" (серіал, 2016 - донині)
"Хозяйка" (серіал, 2016)
"Хороший парень" (серіал, 2016)
"За три дня до любви" (серіал, 2018)
Українською
"Сквот 32" (повнометражний худ. фільм, 2019)
"Сага" (телесеріал, 2020)
If a building becomes architecture, then it is art
НАГОРОДИ
2007 - друга премія на конкурсі "Коронація слова" за роман "Село не люди"
2008 - відзнака "Вибір видавців" на конкурсі "Коронація слова" за роман "Молоко з кров'ю"
2008 - нагорода журналу "Друг читача" за найкращий літературний дебют (роман "Село не люди")
2008 - переможець конкурсу "Книга року BBC" за роман "Молоко з кров'ю"
2009 - диплом "Вибір видавців" на на конкурсі "Коронація слова" за роман "Рай. Центр"
2010 - конкурс "Коронація слова" надав письменниці офіційний статус "Золотого автора", автора, чиї твори продані накладом понад 100 тисяч примірників
2012 - відзнака "Золотий письменник України" на конкурсі "Коронація слова"
2008 - відзнака "Вибір видавців" на конкурсі "Коронація слова" за роман "Молоко з кров'ю"
2008 - нагорода журналу "Друг читача" за найкращий літературний дебют (роман "Село не люди")
2008 - переможець конкурсу "Книга року BBC" за роман "Молоко з кров'ю"
2009 - диплом "Вибір видавців" на на конкурсі "Коронація слова" за роман "Рай. Центр"
2010 - конкурс "Коронація слова" надав письменниці офіційний статус "Золотого автора", автора, чиї твори продані накладом понад 100 тисяч примірників
2012 - відзнака "Золотий письменник України" на конкурсі "Коронація слова"
If a building becomes architecture, then it is art
До списку використаних джерел:
Дашвар Люко (Чернова Ірина Іванівна) // Херсонці підкорюють світ : біобібліографічний довідник / Упр. культури ХОДА ; Херсон. обл. б-ка для юнацтва ім. Б. А. Лавреньова ; [уклад. : Н. О. Попова, А. С. Михайлова]. – Херсон : [б. в.], 2017. – С. 13.
Зіркова історія Золотої письменниці України Люко Дашвар [Електронний ресурс] : [«Зіркові історії» на «Сніданку з 1+1»] // YouTube. – Відеодані (03:17 хв.). – Опублік. 09.10.2017 р. – Режим доступу : https://www.youtube.com/watch?v=2u9AGMPJDNw , вільний. – Назва з екрану. - Дата звернення: 06.05.2020.
Люко Дашвар (справж. – Чернова Ірина Іванівна) // Енциклопедія Сучасної України / НАН України, Наук. т-во ім. Т. Шевченка ; голов. редкол. 18 т. : І. М. Дзюба (співгол.) [та ін]. – Київ, 2017. – Т. 18. – С. 338.
Люко Дашвар: "Мої найкращі спогади пов'язані з Херсоном : [інтерв'ю] / О. Борисова // Джерела. – 2013. – 16 трав. (№ 9-10). – С. 10.
Люко Дашвар: Псевдо утворене з імен найдорожчих мені людей : [інтерв’ю з українською письменницею з Херсонщини Люко Дашвар] / спілк. А. Грабська // Україна молода. – 2010. – 15 січ. – С. 21
Люко Дашвар: таємниця письменницького успіху / Юлія Чернієнко // Степ : [літ.-худож. альм] / [Упр. культури і туризму ХОДА ; Херсон. обл. орг. Нац. спілки письменників України ; редкол. : Н. Звягінцева (ред., упоряд.), В. Загороднюк [та ін.]]. – Херсон, 2010. – № 19. – С. 72-75.
Найтиражованіша письменниця України. Люко Дашвар : замість автобіографії // Шкільна бібліотека. – 2010. - № 10. – С. 131-132.
